Бактерійний вагиноз (БВ) - клінічний синдром, що розвивається при заміщенні нормальної мікрофлори піхви (що продукує h1o2 Lactobacillus sp.) анаеробними бактеріями (наприклад, Prevotella sp. and Mobiluncus sp.), а також G. vaginalis, Mycoplasma hominis. Захворювання є найбільш частою причиною виділень з піхви, що нерідко мають смердючий запах. У більш ніж 50% жінок БВ протікає безсимптомний. Причини зміни бактерійної мікрофлори піхви недостатньо з'ясовані. Найчастіше БВ розвивається у пацієнток, що мають безліч статевих партнерів, що використовують спринцювання як спосіб контрацепції, а також при недоліку Lactobacillus sp. Не встановлено чіткому зв'язку між БВ і статевою передачею патогенних мікроорганізмів, тому лікування статевих партнерів може виявитися неефективним для профілактики його рецидиву.
Діагностика
БВ може бути діагностований на підставі клінічних і лабораторних даних (забарвлення по Граму). Клінічно БВ може бути виявлений, якщо у пацієнтки виявлені хоч би три з перерахованих ознак:
гомогенні, білі, такі, що не мають запального характеру виділення на стінках піхви;
скупчення кліток при мікроскопії вагінальних виділень;
підвищення рн вагінальної рідини> 4.5;
рибний запах виділень до і після додавання в них 10% гідроокисів калія.
Забарвлення по Граму виділень з піхви з визначенням відносного змісту бактерійної мікрофлори також є прийнятним методом діагностики БВ. Виявлення звичайним методом G. vaginalis не може розглядатися як діагностичний критерій БВ із-за його низької специфічності. Навпаки, виявлення високої концентрації G. vaginalis з використанням ДНК-тесту клінічно значущо. Додатково для діагностики БВ можуть бути використані комерційні набори (тест-полоськи), що визначають у вагінальних виділеннях підвищення рн (більше 4,5), а також тріметіламіна, пролінамінопептідази.
Лікування
Лікування проводиться всім жінкам з проявами БВ. У невагітних воно не тільки усуває вагинальниє прояви, але і зменшує вірогідність розвитку інфекційних ускладнень після гінекологічних операцій, а також інфікування вірусом імунодефіциту, іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом. У вагітних лікування БВ разом з вищеназваними ефектами забезпечить зниження риски розвитку різних ускладнень вагітності. Це стосується і вагітних з безсимптомним перебігом БВ, особливо у разі загрози передчасних пологів. Як перша лінія терапії БВ рекомендовано використовувати метронідазол 500 міліграм всередину два рази на день протягом 7 днів, або 0,75% гель метронідазола - один повний апплікатор (5 грама) внутрівагинально 1 раз на добу 5 днів, або кліндаміцина крем 2% - один повний апплікатор (5 грама) внутрівагинально перед сном протягом 7 днів. Альтернативним режимом є вживання метронідазола 2 грама одноразово, або кліндаміцина 300 міліграм всередину 2 разу протягом 7 днів, або свічок з кліндаміцином 100 міліграм перед сном 3 дні. Для вагітних переважне вживання протягом 7 днів метронідазола по 250 міліграм три рази на добу або кліндаміцина по 300 міліграм 2 рази на добу.
По матеріалах Sexually Transmitted Diseases Treatment Guidelines, CDC, Recommendation and Reports(2002)