Клімаксом називають фізіологічний перехідний період в житті жінки з репродуктивної фази в нерепродуктивного, протягом якої відбуваються інволюційні процеси в репродуктивній системі з припиненням менструальної і репродуктивної функцій. Клімактеричний синдром - це патологічні прояви в пери-менструальному періоді, що характеризуються поєднанням соматичних, вегетативних і урогеніталь-них симптомів.
Перші прояви клімаксу у жінок відзначають частіше всього у віці 45-50 років, у весняне (лютий-березень) або осіннє (вересень - жовтень) час. Легкий перебіг клімаксу характеризується відносно невеликим числом приливів протягом доби (до 10). При непорушеному загальному стані і працездатності середня кількість приливів в добу 10-20.При тяжкому перебігу - значна або майже повна втрата працездатності.
Легкі форми клімактеричного синдрому частіше зустрічаються у жінок зі змінами менструальної функції по гіперестрогенії типу, при середньому ступені тяжкості клімактеричного синдрому обидва типи змін менструальної функції
зустрічаються приблизно в рівному числі випадків. Особливо важкі клінічні прояви цього синдрому розвиваються найчастіше на тлі ги-поестрогенного типу змін менструальної функції. Крім того, при важких формах клімактеричного синдрому частота випадків раптового припинення менструацій зростає в 3 рази в порівнянні з рештою його формами.
У повсякденній клінічній практиці частіше зустрічається так звана типова форма клімактеричного синдрому, яку спостерігають у практично здорових жінок. Вона проявляється приливами жару, головним болем, запамороченнями, пітливістю, емоційною нестійкістю і порушеннями сну безпосередньо в період клімактеричних змін менструальній функції або протягом перших 2 - 3 років менопаузи.
Клімактеричний синдром. Виділяють початкову (лабільну) і вторинну (інертну) стадії розвитку клімактеричного синдрому. Початкова стадія формується в перші 2-3 роки з часу появи перших ознак цього синдрому, і у деяких жінок приливи жару, пітливість та інші ознаки, що розвинулися до моменту припинення менструацій, в межах першого ж року мимовільно піддаються зворотному розвитку. У завершальну стадію клімактеричного синдрому пацієнтки пред'являють різноманітні скарги, найчастіше на порушення сну і працездатності.Лікування цього контингенту хворих представляє значні труднощі.
Найбільш часто зустрічається типова неускладнена форма клімактеричного синдрому. Хворі скаржаться на приливи жару, головні болі, пітливість, запаморочення, підвищену збудливість, плаксивість, порушення сну і т.п. Досить характерно, що виникнення цих ознак синдрому хронологічно збігається з першою або початком дру-515
рій фази клімактерію, тобто з періодом клімактеричних змін менструальній функції або з першими роками менопаузи.
Ускладнена форма клімактеричного синдрому протікає на тлі нерідко зустрічаються у жінок літнього віку захворювань серцево-судинної системи - гіпертонічної хвороби та атеросклерозу. Припливи жару, головні болі, болі в області серця, порушення сну, загальна збудливість і інші ознаки з'являються у хворих гіпертонічною хворобою нерідко не в строгій відповідності з фазами клімактерію. У частини хворих вони виникають задовго до початку клімактеричних змін менструального циклу або, навпаки, через багато років після настання менопаузи. Настільки несвоєчасне вплив припливів збігається найчастіше з виявленням в ті ж терміни підвищення ПЕКЛО. У клінічній картині клімактеричного синдрому у хворих на гіпертонічну хворобу та атеросклероз нерідко домінує церебральний компонент - головні болі, шум у вухах, запаморочення, порушення сну і пам'яті.
Клімактеричний синдром. У патогенезі третій атипової клінічної форми клімактеричного синдрому превалюють первинні порушення функції діенцефа-льно області, і цю форму синдрому слід відносити до захворювання нервової системи, при якому зміна менструальній функції є наслідком основного патологічного процесу.
Атипові прояви клімактеричного синдрому частіше зустрічаються у жінок молодого віку і протікають під виглядом раннього клімактерію. Вони починаються іноді з появи цукрового діабету, вегетативно-судинних кризів типу діен-цефальной епілепсії, порушень водно-сольового і холестерину обміну, дисфункції щитовидної залози. У хворих виявляються гірсутизм, порушення терморегуля-516
ції і схильність до алергічних реакцій, іноді виявляється легка неврологічна симптоматика у вигляді ністагму, зорових галюцинацій, вегетативного поліневриту. Біоелектрична активність мозку характеризується збудженням підкіркових діенцефальних структур, в крові виявляються активні форми адреналіну і високий вміст ацетилхоліну. Припливи жару у хворих цієї групи виникають до стійкого припинення менструацій, нерідко при порушеній менструальній функції. Число "припливів" не відповідає важкості захворювання: нерідко хворі відзначають появу всього 2-3 "припливів" за добу при дуже важкому перебігу захворювання.
Клімактеричний синдром. У жінок молодого віку атипова форма клімактеричного синдрому зустрічається приблизно у 50% всіх випадків так званого раннього клімаксу.
Основні синдроми: вегетативні, соматичні і урогенітальні.
Лікування при клімактеричному синдромі включає замісну гормональну (природні естрогени) і негормональну (кальцієва дієта, адреноблокатори, транквілізатори, седативні препарати, препарати кальцію, фторсодержащие сполуки, анаболічні стероїди, гормони щитовидної залози, бі-фосфонати, вітаміни) терапію.
Фізичні методи лікування клімактеричного синдрому направлені на поліпшення функцій центральної і вегетативної нервової системи (пси-хорелаксірующіе, седативні методи), активацію гемодинаміки (судинорозширювальні методи), метаболізму в тканинах (метаболічні методи), корекцію гормональної (естроген-ної) дисфункції (гіпоталамо-гіпо -фізіндуцірующіе методи) і Оварі-льно дисфункції яєчників, методи стимуляції репродуктивної дисфункції, підвищення неспецифічної резистентності організму (імуностимулюючі методи).